Академія ITSTEP - повноцінна IT-освіта для дорослих і дітей. Ми навчаємо з 1999 року. Авторські методики, викладачі-практики, 100% практичних занять.

Ви використовуєте застарілий браузер!

Ваш браузер Internet Explorer, на жаль, є застарілим. Ця версія браузеру не підтримує багато сучасних технологій, тому деякі функції сайту можуть працювати з помилками. Рекомендуємо переглядати сайт за допомогою актуальних версій браузерів Google Chrome, Safari, Mozilla Firefox, Opera, Microsoft Edge

🔥Триває набір в групу Малої Академії для дітей 7-14 років - До старту навчання залишилось:

10

днів

08

годин

07

хвилин

Забронювати місце
ШАГ логотип

Новачки думають, що написати код складно. IT-журналіст розповів, чому це помилкова думка

ITSTEP Academy

Програмування

08.09.2022

18929 переглядів

Клайв Томпсон — технічний письменник, журналіст у The New York Times та Wired, автор книг «Coders» та «Smarter Than You Think». На думку колег, Клайв — найвідоміший автор публікацій про програмування та технології.

У статті «Programming Isn't Hard - But It's Frustrating» журналіст поділився особистою історією: як Клайв розчарувався у програмуванні та зрозумів причину. Головне — перетворювати невдачу на позитивний досвід.

Публікуємо авторський переклад статті Клайва.

Як я дійшов висновку: проблема розробника – розпач та невдачі

«Терпіть розчарування — тільки так ви навчитеся кодингу»

Моє дитинство пройшло у 70-х. Я часто грав у Mattel Auto Race – приставку для однієї гри. У ній ви керуєте машиною (це точка на екрані, розміром з палець) і намагаєтесь не врізатися в інші автомобілі.

Приставка Mattel Auto Race. Справа — екран з машиною, а зліва — важелі керування. Під екраном — кнопка руху авто в сторони.

Через 50 років я згадав про цю гру. У суботу ввечері вирішив зробити версію гонки на P5 – фреймворку на Javascript.

У мене виходило: витратив годину на ігрове поле, проїжджаючих автомобілів та логіку руху. Проект здався легким, тому вирішив ускладнити. За задумом, автомобілі мали з'являтися не за алгоритмом, а будь-коли.

Виникла перша проблема — я не міг керувати новим алгоритмом. Машини не з'являлися як потрібно. Повозився з кількома варіантами і нічого не зрозумів. Я розчарувався та закинув проект.

Минуло 2 дні. Я не згадую про проект, бо сумніваюсь. Я не маю навичок професійного кодера — я любитель з основами програмування в рюкзаку. Якщо я досяг межі можливостей — не знаю, що вигадати далі і як виправити проблему. Іноді думаю, що знову зіткнувся із завданням, у якому немає рішення.

Я уникаю складних проектів, щоби не розчаруватися. А всім відповідаю: «Програмувати не важко. Важче – не розчаруватися після невдачі».

Чому програмування – це щоденне розчарування

Я усвідомив це після статті «What Does Saying That 'Programming Is Hard' Really Say, and About Whom?» Бретта Беккера зі школи комп'ютерних наук Дубліна. У публікації Бретт ставить під сумнів: «програмування — це складно».

Ви могли чути від викладачів, зі статей чи від знайомих розробників, що навчання програмуванню — неймовірно складне заняття. В статті Беккер не знайшов доказів, що кодити складніше, ніж працювати медсестрі, адвокату чи шеф-кухарю.

«Програмувати важко» — культурна традиція. Люди не можуть пояснити, чому це так. Вони прийняли судження за правило. Тож новачкам складно розпочати, бо вірять: стати програмістом — складно.

Коли писав книгу «Coders», я опитав 200 програмістів. Часто люди повторювалися: навчитися програмувати не складно. Успіх залежить від уважності до деталей.

Для кодингу потрібна психологічна установка – ви щодня можете розчаровуватись. Це потрібно терпіти.

Чому ми розчаровуємось у кодингу

Програміст створює код, який має працювати. Написати його мало. Потрібно прогнати через налагодження – знайти та виправити помилки. У цьому головна причина, чому програміст розчаровується.

Розглянемо на прикладах:

  • Написали функцію – вона не працює.

  • Забули поставити кому в рядок коду або помилилися в змінних — код не працює.

  • Функція підтягує дані із сторонньої бібліотеки. А ви не розумієте, де помилилися.

  • Команда писала код кілька років. Проект закрили, а потім передали вам. Робіть із програмою все, що хочете. Але вона має працювати.

Ось що я написав у «Coders» щодо розчарування:

«У липні 1949-го вчений Моріс Вілкс піднімався сходами, коли зрозумів: «Я витратив більшу частину життя, щоб знайти помилки у власних програмах».

Розробник не пише код щодня. Він слідкує, як працює система. Хапається за голову від помилок і намагається виправити ситуацію. І вирішити проблему виходить не в кожному випадку.

Від чого розробник може стати божевільним

Він не знає, скільки часу витратить на програмні помилки. Кілька хвилин, годину чи дві. Можуть пройти тижні чи місяці, а розробник не розбереться із проблемою. Тоді він знайде нове рішення і сподіватиметься, що код не дасть нових сюрпризів.

Коли запитують: «Чи можу я навчитися програмувати?» — я відповідаю: «Звичайно. Кожен зможе, поки ви змагаєтесь з розчаруванням».

Програмування – не єдине заняття із розчаруваннями. Робота з людьми у маркетингу, медицині чи готельному бізнесі засмучує. Люди суперечливі, не люблять говорити і не завжди привітні.

Гра на музичних інструментах чи баскетбол може розчарувати. Ви практикуєтесь щоразу, але не досягаєте результату. Мені знайоме почуття, бо працюю з людьми – пишу статті. А ще я музикант і часто намагаюсь відточити нову техніку гри на гітарі.

У програмуванні процеси мають пояснення. Ви навчаєте методологію — базові поняття та техніки. Вивчаєте мови, фреймворки, нові бібліотеки. А коли застряєте на проблемі, це схоже на особисту невдачу — бо правила не працюють.

Рішення приходить по-іншому: пробуєте нові методики, робите перерву, радитесь з колегами та перевіряєте на практиці. І це не обов'язково складно. Але пошук проблеми засмучує, і з цим треба впоратися.

Люди програмують у 18 років або після 30. З процесором на 2 ядра або на 10. Самостійно або з готовою навчальною програмою.

У Комп'ютерній Академії IT STEP Київ студенти не мають часу на розчарування. Кожну проблему потрібно перетворювати на вирішення. Учні знаходять помилки разом із викладачами. І так поповнюють портфоліо завданнями рівня Amazon, Cisco або криптовалютної біржі Binance з перших тижнів навчання.

В Академії виводимо ваші навички та знання не наступний рівень. В результаті ви — розробник, дизайнер, фахівець з кібербезпеки, який вміє працювати над труднощами. Знаєте, як вирішувати проблеми компаній та в чому корисні. Залишиться останній крок — успішно закрити співбесіду та отримати першу роботу.

Спробуйте! Перейдіть за посиланням, щоб дізнатися про навчальні програми ITSTEP більше.

Хтось думає, хтось так і не наважується. Ви ж робите перший крок. Ви попереду 9 із 10 новачків, які залишаються зі своїми думками та не рухаються далі.



Автор:

Редакція Академії ITSTEP

Освіта для дітей

Не знаю, ким хочу бути: як у 14–18 років обрати між програмуванням, дизайном і кібербезпекою

У 15–17 років нормально не мати готової відповіді на питання «Ким ти хочеш стати?». Проблема починається не тоді, коли відповіді немає, а коли школяр намагається обрати професію лише за назвами вакансій, зарплатами чи порадами дорослих.

У 15–17 років нормально не мати готової відповіді на питання «Ким ти хочеш стати?». Проблема починається не тоді, коли відповіді немає, а коли школяр намагається обрати професію лише за назвами вакансій, рівнем зарплат чи порадами дорослих. Програмування, дизайн і кібербезпека можуть однаково називатися «роботою в IT», але щоденні задачі спеціалістів у цих сферах суттєво відрізняються. Тому замість питання «Яка професія перспективніша?» корисніше поставити інше: які задачі мені цікаво вирішувати кілька годин поспіль? В Ірпені для підлітк

ШАГ логотип

Освіта для дітей

Дитина і так багато часу проводить за комп’ютером: чи варто додавати IT-навчання в Ірпені?

«Дитина і так постійно за комп’ютером. Навіщо ще вести її на IT?» — логічне питання для батьків. Особливо коли після школи є домашні завдання, гуртки, і хочеться, щоб дитина не проводила весь вільний час перед екраном.

«Дитина і так постійно за комп’ютером. Навіщо ще вести її на IT?» — логічне питання для батьків. Особливо коли після школи є домашні завдання, гуртки, і хочеться, щоб дитина не проводила весь вільний час перед екраном. Але тут важливо розділити дві зовні схожі речі: час із гаджетом і роботу за комп’ютером із конкретною метою. Перегляд відео, нескінченний скролінг або кілька годин у грі — це одна модель поведінки. Створення власної гри, 3D-моделі, сайту, анімації чи програми — зовсім інша. У другому випадку комп’ютер стає не просто розвагою, а і

ШАГ логотип

Освіта для дітей

Чому профорієнтація у 14–16 років психологічно ефективніша, ніж у 30

Пряма відповідь: мозок підлітка буквально налаштований на дослідження невідомого без гарантованого результату, тоді як у дорослих ця готовність експериментувати системно знижується з віком. Дослідники Центру розвитку підлітків при UCLA прямо показують: підлітки більш готові, ніж дорослі, занурюватись у невизначеність і досліджувати ситуації без гарантованого результату — і саме ця здатність лежить в основі навчання й розвитку в цьому віці. Профорієнтація у 14–16 років використовує цю природну готовність, а не бореться з нею.

Пряма відповідь: мозок підлітка буквально налаштований на дослідження невідомого без гарантованого результату, тоді як у дорослих ця готовність експериментувати системно знижується з віком. Дослідники Центру розвитку підлітків при UCLA прямо показують: підлітки більш готові, ніж дорослі, занурюватись у невизначеність і досліджувати ситуації без гарантованого результату — і саме ця здатність лежить в основі навчання й розвитку в цьому віці. Профорієнтація у 14–16 років використовує цю природну готовність, а не бореться з нею. Чому мозок п

ШАГ логотип

Освіта для дітей

Чому цифрова грамотність дитини сьогодні — це як уміння читати 50 років тому

Пряма відповідь: дитина без базових цифрових навичок сьогодні опиняється в тій самій позиції, що й людина без уміння читати 50 років тому, — поза повноцінною участю в навчанні, спілкуванні й майбутній роботі. За даними National Skills Coalition, вже зараз 92% вакансій вимагають хоча б базових цифрових навичок, а Всесвітній економічний форум у Future of Jobs Report прогнозує появу близько 170 мільйонів нових робочих місць до 2030 року, левова частка яких прив'язана саме до цифрової економіки.

Пряма відповідь: дитина без базових цифрових навичок сьогодні опиняється в тій самій позиції, що й людина без уміння читати 50 років тому, — поза повноцінною участю в навчанні, спілкуванні й майбутній роботі. За даними National Skills Coalition, вже зараз 92% вакансій вимагають хоча б базових цифрових навичок, а Всесвітній економічний форум у Future of Jobs Report прогнозує появу близько 170 мільйонів нових робочих місць до 2030 року, левова частка яких прив'язана саме до цифрової економіки. Чому це порівняння з грамотністю не перебільшення 50 років тому дитина, я

ШАГ логотип

Встигніть 🔥

Забронювати місце в Малій Академії для дітей 7-14 років!

Детальніше

Цей сайт використовує Cookies

Політика конфіденційності